Ми лише маріонетки в твоїх руках, Боже. Ми лише ляльки в твоему великому ляльковому театрі.
Я бачу, як місяць поглинає темряву, та знаю, що то твоя воля, що то твоїх могутніх рук справа.
Ти як могутній лялькар, що добре знає свою справу, що роками, місяцями, століттями грає зі своїми іграшками, створює їхнє життя, створює їх...
Я знаю, що споглядаю це усе своє життя, слідкую за твоїми рухами, за твоїми творіннями.
Он та калюжа,... чи то часом не портал у інший вимір? Може я звідти, що бачу ті ниточки, що їми ти тримаеш людей? Проходячи повз, я бачила, як там тонуть вогні, як там ламаються мрії... А що там народжуеться? Ти...
Я знаю, що ти звідти, з тієї калюжі. То не вода на асфальті, то темрява та світло в одній массі, то є ти...
Пробачте мені, що так кажу, та ми лише маріонетки, маріонетки у його могучих руках... А може ти жінка?......
Я бачила, як місяць поглинає темряву... пробач... пробач, що не покликала, та я... я була під владою тих ниточок...
Я бачу, як місяць поглинає темряву, та знаю, що то твоя воля, що то твоїх могутніх рук справа.
Ти як могутній лялькар, що добре знає свою справу, що роками, місяцями, століттями грає зі своїми іграшками, створює їхнє життя, створює їх...
Я знаю, що споглядаю це усе своє життя, слідкую за твоїми рухами, за твоїми творіннями.
Он та калюжа,... чи то часом не портал у інший вимір? Може я звідти, що бачу ті ниточки, що їми ти тримаеш людей? Проходячи повз, я бачила, як там тонуть вогні, як там ламаються мрії... А що там народжуеться? Ти...
Я знаю, що ти звідти, з тієї калюжі. То не вода на асфальті, то темрява та світло в одній массі, то є ти...
Пробачте мені, що так кажу, та ми лише маріонетки, маріонетки у його могучих руках... А може ти жінка?......
Я бачила, як місяць поглинає темряву... пробач... пробач, що не покликала, та я... я була під владою тих ниточок...